UA

UA

Історія міста

Чернівці — це справді унікальне місто. Одне з небагатьох міст України, яке справедливо вважається перлиною архітектури.

Чернівці починалися від фортеці, зведеної хоробрими воїнами у долині річки Прут на південно-західній околиці Галицького князівства у другій половині ХІІ ст. Назва «Чернівці» походить від старослов'янського слова «чорн», «чорне місто», оборонні стіни якого із землі та дуба були чорного кольору.Перша згадка про Чернівці датується у грамоті молдавського господаря Олександра Доброго, виданої львівським купцям 8 жовтня 1408 року.
У середині XIV століття Чернівці потрапляють під владу Угорщини, потім – Молдавського князівства, а далі – Туреччини. Завдяки вигідному розташуванню та проходженню через нього важливих торгових шляхів, Чернівці стали великим торговим пунктом.Після приходу австрійців у 1775 році місто почало бурхливо розвиватися. Саме в цей час розпочинається кам'яне будівництво, розвиток якого заохочувався австрійською державою.Чернівці сьогодні – обласний центр України. Місто простяглося вздовж обох берегів звивистого Прута більш ніж на 12 кілометрів і займає площу понад 150 кв. км.
Протягом століть під впливом історичних подій Чернівці сформувалися як багатонаціональне та полікультурне місто. Своєю історією, природною красою, дивовижним поєднанням архітектурних стилів, неповторним контрастом старого центру та районів новобудов. Чернівці сьогодні приваблюютьбагато туристів.
У місті є багато місць та пам'яток архітектури. Серед найбільш значущих за своєю красою та архітектурним рішенням є: дерев'яний храм Святого Миколая, збудований у 1607 році та зберігся до наших днів. Це найдавніша споруда на території міста вірмено-католицька церква, збудована у 1875 році, нині – органна зала Чернівецької обласної філармонії; колишня резиденція митрополитів Буковини та Далмації, яка зводилася з 1864 до 1882 року. У цій дивній за своєю красою споруді проглядаються візерунки української вишивки та буковинського килима, гуцульської писанки, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, що створюють органічну цілісність неповторного ансамблю. Зараз тут знаходиться головний корпус Чернівецького національного університету ім. ратуша, будівництво якої велося у 1843 -1847 роках. Споруду вирішено у традиційному для міських ратуш поєднанні двох обсягів - самої споруди та високої стрункої вежі.
У місті функціонує один із перших музеїв на Україні – краєзнавчий, який був заснований ще 1863 року. Нікого не залишає байдужим Музей народної архітектури та побуту. До цього своєрідного музею з різних районів області перевезено житлові, господарські, виробничі та громадські будинки, характерні зразки предметів побуту селян Північної Буковини другої половини XVII – XX століття.
Повіками у Чернівцях поряд мешкали різні народи. Протягом століть формувався дух Чернівців, який можна відчути лише у цьому місті – дух багатокультурності, дух гуртожитку та взаємоповаги представників різних національностей. Тут, у багатомовному місті, було доведено, що народи можуть досягти визначних досягнень у дусі загальної культури, різні національні, релігійні спільноти можуть мирно дійти великої спільної ідеї.
Якщо внутрішня спрага пізнання та захоплення подорожами приведуть вас до Чернівців, то вони і влітку, і в зимовий час обдарують притаманними лише їм принадою та чарівністю, віддячать за візит незабутніми враженнями.

В Чернівцях неділя починалася з Шуберта, а закінчувалась дуеллю. Це місто — на півдороги між Києвом та Бухарестом, між Краковом та Одесою – було негласною столицею Європи, де співали найкращі колоратурні сопрано, де тротуари підмітали букетами троянд, і де книжкових магазинів було більше, ніж кав'ярень.
Чернівці — це був корабель задоволень із українською командою, німецькими офіцерами та єврейськими пасажирами на борту, який під австрійським прапором постійно тримав курс між Заходом та Сходом.

Австрійський публіцист Георг Гайнцен колись писав про Чернівців