Театральна площа

Ще якихось два століття тому на цьому місці — не віриться! — шумів густий ліс.

У 1800 році Чернівецька міська управа змушена була видати спеціальний циркуляр про організацію в цій місцевості облаву на вовків. Х1Х ст. на недавній міській околиці, що стало гучно іменуватися площею Єлизавети, дислокувалися військові склади з провіантом. З повним розквітом торгівлі в стародавньому місті майдан „окупували” торгівці рибою. Непотамовний запах підказав і відповідну народну назву — Рибна площа, або як називали чернівецькі бюргери, Фішпляц. Згодом площа почала забудовуватися багатоповерховими кам’яницями. У повоєнний період, коли була остаточно завершена забудова площі виявилося, що будівля театру, яка колись домінувала на майдані, ніби розчинилася серед інших споруд. Тоді чернівецькі архітектори вирішили опустити середину майдану на 2,5 м., що надало всьому ансамблеві довершеності і оригінальності.
А вже в наші дні в ансамблі площі з’явився ще один штрих — «алея зірок», де зібрано десятки славетних імен співаків і музикантів, які розпочинали своє сходження на велику сцену в Чернівцях. Вона була і досі залишається улюбленим місцем відпочинку молоді. Найгарнішою спорудою цієї площі та Чернівців є чернівецький театр імені Ольги Кобилянської.
Чернівецький театр — це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельмером. І все ж вони були запрошені на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їх проектами театри у Відні й Одесі.
Чернівецький театр — то пам’ятник обізнаним з культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню». Так писав німецький письменник Георг Гайнцен.
Чернівчани пишаються своїм театром, його історією та здобутками і театр відповідає своїм шанувальникам щирою любов’ю, прагне викликати у них цікаві роздуми, глибоке осмислення складних процесів сучасного буття, подарувати своєю творчістю естетичну насолоду. Кожна вистава театру – відповідальний звіт перед головними цінителями, суддями мистецтва – глядачами!
Сам театр збудовано на місці старого міського театру в 1905-1909 роках за проектом архітекторів з Відня Г. Гельмером і Ф.Фельмером у стилі сецессіон. Але тут можна побачити риси інших стилів, зокрема, ренесансу, бароко, класицизму. Купол театру вивершує статуя мельпомене, головний фасад прикрашає барельєфна сцена з трагедії Софокла «Цар і Едіп», а також барельєфні медальйони Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера. Як і інші театральні споруди, чернівецький театр також прикрашають погруддя видатних драматургів і композиторів різних епох і народів. Колись перед театром височів пам’ятник Шіллеру зараз на цьому місці стоїть пам’ятник Ользі Кобилянській, відкритий 1983 року.

Праворуч від театру розташований будинок колишнього Єврейського народного дому, споруджений у 1908році у псевдобарокковському стилі за проектом львівського архітектора Тадеуша Левандовського. Поруч із ним стоїть пам’ятка архітектури епохи конструктивізму — колишній Румунський народний дім, збудований у 1938 році за проектом Іона Нанеску. 
На протилежному боці, в оточенні двох будинків близнят, красується будинок торгівельно-промислової палати, споруджений у 1910 році в стилі модерн (зараз тут знаходиться Буковинська державна медична академія). Проект на конкурсній основі був підготовлений Фрідріхом Готельманом. На фасаді фриз, в центрі якого ми бачимо скульптури давньогрецьких богів — це Меркурій та Гея, покровителі подорожей і торгівлі. В їхніх руках — роги достатку. По фасаду розташовані емалеві щити із зображенням символів ремесел.
Поблизу площі в очі впадає величезна біла будівля, яка створює враження незавершеної споруди. Це кінотеатр «Чернівці», який колись був найбільшою та найкращою синагогою в місті. Чернівчани називали її просто «Темпель», тобто храм. Будівля була унікальною, сучасників вражала гармонійність її форм. Вона була виконана у мавританському стилі, високі стіни увінчувались легкими квадратними баштами — мінаретами над якими підносився вгору могутній прикрашений орнаментами золочений купол. В дитячому хорі цього «Темпля» почав кар’єру співак Йозеф Шмідт, чия пісня «обійшла світ». Під час Першої світової війни синагогу було знищено, а по війні на її руїнах побудували кінотеатр.